Кодування та декодування повідомлень

Кодування — це процес заміни знаків одного набору знаками іншого набору при збереженні змісту інформації, яку подають за допомогою цих знаків.

Двійкове кодування

Двійкове кодування — це кодування за допомогою двох елементів. Інакше кажучи, алфавіт містить лише 2 символи (+ і –, 0 і 1).

Саме таке двійкове кодування за допомогою символів 0 і 1 використовують у обчислювальній техніці. Ці два символи 0 и 1 називають бітами (від англійського binary digit — двійкова цифра). Таке подання інформації конструктивно і технічно зручне, бо двом знакам, які для цього використовують, відповідають два різні фізичні стани (напрям намагніченості ділянки на поверхні магнітного диска, напрям електричного поля між обкладинками конденсаторів тощо). Таким чином, у результаті двійкового кодування здійснюють перетворення вхідної інформації у форму, що сприймається комп'ютером.

Дані спочатку перекодовують у коди відповідного пристрою, який їх опрацьовує згідно з алгоритмом розв'язання певного завдання, і у потрібний момент декодують, тобто перетворюють у зрозумілий для людини код.

Способи кодування інформації в комп'ютері, насамперед, залежить від виду інформації, а саме від того, що потрібно кодувати: числа, текст, графічні зображення або звук.

Одиниці кодування

Біт — порція інформації про вибір між двома станами (подіями) — основна й найменша одиниця вимірювання кількості інформації.

Як наслідок поданого означення і комбінаторного правила множення:

n біт — порція інформації про вибір між 2ⁿ станами (подіями).

Більшого поширення набули такі одиниці вимірювання кількості інформації:
1 байт = 8 бітів;
1 Кбайт (кілобайт) = 1024 байти;
1 Мбайт (мегабайт) = 1024 Кбайти;
1 Гбайт (гігабайт) = 1024 Мбайти;
1 Тбайт (терабайт) = 1024 Гбайти;
1 Пбайт (петабайт) = 1024 Тбайти.
Зауважте: тут префікс «кіло» означає не 1000, а число 1024 = 2¹⁰.